Відпусткові нотатки 2018

Цього року запланували подивитися Грецію. Раніше там не були. Просто тицьнули пальцем в карту, без підготовки. Якщо точніше, то шукаючи житло на Airbnb, не було дуже з чого вибирати. Так ми забронювали житло у Волосі.

...Почав хропіти мій пес і збив мене з думки. Так от. Коли я потім глянув відео про Волос, то трохи розчарувався - якийсь індастріал з портом на додачу. Але всюди можна знайти на що подивитися, тому ми не переймалися і просто чекали вже того дня, коли ні про що не треба думати, а тільки про відпочинок.

З вечора спакували торби, я прив'язав серфо-торби на дах авто і поставив на стоянку, щоб часом їх не зняв хтось з цікавості. Виїхали дуже зрання, бо наступна зупинка запланована на Sibiu в Румунії, туди чистого часу їзди гугл давав годин з 10 здається, а ще кордон попереду може забрати невідомо скільки часу.

Про кордони.

Ми перетинали 3 кордони: Румунія, Болгарія, Греція. Нарешті через рік після впровадження безвізу. Найбільші проблеми на кордонах України. Прикордонники мають паспорти перевірити на своїх мудрих машинах, проштампувати, і це займає час. Але з іншого боку, у них немає жодного зацікавлення робити це швидше, як мені це виглядало. Бо на Болгаро-Грецькому кордоні, який стоїть на сполученні двох автострад, потік авто значно більший, але черги мінімальні, до десяти авто. Туристи з європаспортами просто показують пасторт і проїжджають, наші паспорти хочуть проходити таку ж процедуру перевірки на спец.обладнанні, що теж займає час, але суб'єктивно це було швидше. Це, мабуть, буде другим етапом справжнього безвізу, коли ми будемо просто показувати паспотр, як європейці, і їхати далі, не очікуючи в чергах.

А дорогою назад, коли на Румунському кордоні Helmeu не було жодного авто і ми проїхали за 3-4 хвилини, на Українській стороні вперлися в чергу десь з 20 машин, в якій за годину очікування ми просунулися на 3-4 авто. Це про зацікавлення в швидкій роботі кордону. Потім почали рухатися швидше, і за півгодини ми проїхали.

Про газові заправки

В Румунії мало заправок від нашого кордону Helmeu на протязі 250-300 км. Далі більш-менш.
В Болгарії дефіциту заправок не помітив, але попав не заправку, де термінал не працював і вони люб'язно приймали євро за курсом 1.5 леви за євро (при офіційному курсі 2 леви). Заправка вийшла дорожчою ніж в Греції. В Греції найдорожче пальне, але воно є і картки всюди приймають. Перехідники використовують свої. На всіх заправках був відкритий wifi.


Ще завидна ми приїхали до заброньованого місця ночівлі в Sibiu, занесли речі і поїхали в старе місто.

Наступного дня нас чекав переїзд через Transfăgărășan, і ночівля біля Софії в Болгарії. Тому вирушили в 7 ранку. Їхали ми їхали, але ніяк не могли приїхати. Трансфагарашу все не було. Були красиві інші гірські місця. Нарешті я зрозумів, що злегковажив маршрутом і маршрут я проклав по паралельній гілці. Зате біля нас пролетів якийсь мабуть винищувач. Грохоту було стільки, що я тільки намагався кермо втримати і не з'їхати в річку. Гори звук ще підсилили і спочатку я подумав, що кусок скелі відвалився і летить донизу, але потім побачив викрутаси того літака.

Пройшло трохи часу і ми змирилися з тим, що не побачили цей відомий перевал. Але вертатися не було часу, попереду кусок дороги Румунією і Боргарією. І тут за нас згадав Google. Не те, щоб прямо так і згадав, але він мабуть побачив, як я легковажно прокладаю маршрути, забиваючи тільки початкову і кінцеву точки.

Google

Отже, мабуть гугл вирішив нас записати в тестери. Він нам декілька разів підкидав цікаві маршрути, щоб не було скучно. Перший раз в Болгарії я помітив на нормальній широкій дорозі знак-схему, яка казала, що їхати прямо ніні, бо ремонт попереду, а тільки об'їздом. Але ж ми по Гуглмапсах їдемо, який може були ремонт попереду, коли Гугл каже їхати. Поки я обдумував цей челендж, ми вже трохи проїхали і вертатися не хотілося. Через десяток кілометрів траса закінчилася. Поперек траси лежали бетонні блоки. Але мабуть я тут був не першим гуглтестером, бо були сліди об'їзду. Прийшлося фаркопом трохи почухати землю, але проїхали. Далі були ще 2 таких ділянки, з камерами, які знимкують проїзд на заборонений знак і поліцейським. Справжнім. Я його спитав, чи зможу тут проїхати, на що він сказав "давайдавай".

Далі, коли ми вже були в Греції і їздили на різні пляжі навколо гори Pelion, гугл знову пропонував підозрілі дороги. Одні були дуже круті - я навіть не думав, що колись моє авто зможе на таке виїхати. Підйом мабуть градусів 45. Проїхали так метрів 100, далі бачу, що зовсім не розвиднюється, далі не менш крутий підйом але вужчий. Я розвернувся якось, щоб просто повернутися назад, але було страшно їхати такою дорогою донизу, не вірилося, що гальма подужають такий ухил.

А ще одного разу гугл нам провів дуже цікаву екскурсію старовинним селом. Проклав маршрут не окружною трасою, а прямо через село. Дорога ставала все вужчою і вужчою, нависали кам'яні споруди. Далі довелося скласти одне бокове дзеркало, бо авто вже не поміщалося в наявній ширині вулиці. Я аж матюкнувся від захоплення. Але друге дзеркало не довелося складати - а для чого, коли з боків автомобіля ще були добрих 3 сантиметри вільного простору. Я навіть не уявляю, як би я там міг задом вигрібати, якби довелося. Але не довелося, виїхали, село було не сильно велике, метрів мабуть з 200 такої дороги. На виїзді зустріли бабцю, яка не сподівалася нас побачити, про що свідчив її відкритий рот.

Одним словом, коли мене запитають, ким я працюю, то можу сміливо сказати: Айтішником. Тестером. Google Maps. Позаштатним.

Оливки

Ніколи вони мене не хвилювали. Але в Греції як не подегустувати. Спробував один вид, інший, ще інший - і мені почало смакувати. Там наїлися, додому трохи привезли і я згадав, що не любив їх. Пішов в гамазин, взяв оливок. Пробую і розумію в чому справа. В Греції оливки Гречані - оливка віддає тисячу різних підсмаків. їх їсти навправді смачно. А в Україні оливки Українські. Не знаю з чого їх роблять, чи як їх так везуть, що всі аромати-смаки вивітрюються, але смак у наших оливок монофейковий. Можливо я просто не знаходив тут правильні оливки?

Люди

Такі як ми. Тільки говорять незрозумілими мовами. Якось вранці гуляв з Ожою (наша зла песа), сподобалася якомусь грецькому дідусеві. Він зачаровано на неї дивиться і щось мені захоплено говорить. Так мабуть до півхвилини часу. Я посміхаюся і киваю головою. Він задоволений йде далі. Порозумілися. Цієї відпустки я навіть не сильно намагався говорити. Але при потребі проблем не виникало. В Греції навіть старші люди, відсотків мабуть з 30-40, можуть базово висловлюватися англійською, молодь взагалі без проблем. В Румунії теж не було складно, багато людей розуміють англійську.

Дороги.

Не вразило нічого. Є і добрі, є і не дуже добрі. Ну добре, ями там все-таки мілкіші, ніж у нас травляються. Здивувало, що грецький автобан мав ямкову ділянку, хоча і відзначену знаками. Подобається загалом система автодоріг Греції, через яку прокладені платні магістралі-артерії, з відгалуженнями-судинами. Паралельних до артерій безкошловних доріг немає. Якщо хочеться безкоштовно, то об'їжджати значно довше. Дешевше заплатити. Ще сподобалося рішення, яке думаю сильно зменшує аварійність на швидкісних ділянках, на яких стоять світлофори. За 200-400 метрів до світлофору стоїть додатковий світлофор з двома жовтими очима, які починають блимати, якщо попереду на основному світлофорі буде червоне. Можна комфортно скинути швидкість.

В Румунії автобанів мало, проїхати з півночі на південь не вийде по автобанах. А решту доріг, хоч і якісні, зате односмугові, і на перетині з іншими дорогами утворюються тягнучки. Якось ми так їхали півгодини шість кілометрів до перехрестя. А ще там багато доріг з викрутасами, так, що і не розженешся особливо. В населених пунктах не хотілося їхати швидше дозволених 50 км/год.

В Богларії, якщо не брати до уваги ділянку з ремонтом дороги, на яку завів Гугл, то і немає про що наголошувати, хороші дороги загалом. Тільки одна ділянка запам'яталася, коли ми спускалися з якогось чергового перевалу і на в'їзді в село лежав поліцейський. Ну той, що лежачий. Якось він появився несподівано і в'їхав я на нього на швидкості. Але він був якийсь не такий, як звикло у нас, а великий, без різких границь. Тому не було гуп-гуп, а був зліт-посадка. За поліцейським мені здалося, що стояв знак, який мав попередити мандрівника про цього поліцейського. Він тільки стояв не до, а вже після нього чомусь. А за знаком кнайпа. Там болгари з кухлями пива, чомусь стоячи, дивляться на наш переліт через поліцейського. Їхні  лиця не видавали якихось емоцій. Мабуть наш переліт був звичайним середньостатистичним. Отака місцева розвага.

Відпочинок

В Греції ми зупинилися на околиці містечка Volos, житло знайшли на Airbnb. Дві великі тераси, одна ранкова, де немає ще сонця, інша вечірня, де його вже немає і трохи все встигло вистигнути від спеки.

В перший же вечір поїхали на море, бо всім дуже хотілося. Запам'ятався вечір тим, що коли ми заходили в море, побачили декілька морських їжаків під ногами. Ну і купатися вже ніхто не хотів.

Волос розміщений в довгій закритій затоці, тому хвилі там ми так і не побачили. Але кожного дня ми їхали в інше місце на пляж і найцікавіші місця були за горою-півостровом Pelion. У нас часом яма на ямі, а у них хата на хаті.

Відстань до пляжів за горою кілометрів 30-40, але їхати півтори години. По серпантинах тому що. Там було багато знаків 12% ухилу. Це мабуть якась усереднена величина, бо інших знаків просто не було.Їзда такою дорогою потребує тренувань і акліматизації. Місцями мені було моторошніше, ніж на найкрутішому атракціоні Hyperion Mega Coaster в парку розваг Energilandia, що біля Кракова.

Ти їдеш дорогою, що йде вгору. З одного боку гора. З іншого боку прірва, в якій лежить маленький Волос і затока. Над дорогою білі хмаринки і синє небо. Погляд плавно переходить з неба і хмарок вбік і доходить до моря, границі неба з морем немає, вони зливаються. Горизонту, за який можна вхопитися поглядом, немає. Чіпляєшся в те кермо і тільки б до повороту серпантину доїхати, де буде легше. Порада водію в такій ситуації стандартна - не дивитися вниз у прірву.

Були на різних пляжах за горою, про які вичитували в неті. Але найбільше мені сподобалися ті, про які не було інформації, ми туди потрапили тільки завдяки гугл мапс, де можна було якось аналізувати супутниковий вигляд максимальної роздільності.

Три найкращі пляжі, що нам сподобалися.

1. Paltsi

Людей майже немає, дві таверни поруч. Заходити в море треба обережно, бо багато великого каміння. Найбільше сподобався пляж - дрібні камінці, приємно масажують все, на що попадуть. Можна закопатися в ці камінці і легко їх обтрусити на відміну від брудного піску, який був на пляжах затоки.

2. Melani beach

Були досить високі хвилі, гарно погойдалися. Хоча з дітьми вийти з моря було не просто - затягує назад. Пляж звичайний пісковий, дно - теж пісок. Пройшлися пляжем, нагадало Тиху бухту біля Коктебелю через присутність наметів. Так само є три зони. В зеленці найбільше людей, далі пляж вужчий, наметів і людей менше. А далі французська бухта, де вже без трусів.

3. Liri beach

Мілка берегова лінія, хвилі високі, ми навіть не насмілилися зайти в море. Але красиво. Коли ми туди приїхали, ми були одні на весь пляж. Потім ще 2 авто підтягнулися.

Meteora

Одного дня поїхали подивитися на ці монастирі на скелях. Багато туристів. В монастирі можна заходити, можна подивитися музей, церкву і дворики. Решта території обгороджено стрічкою з написом, що це приватна територія. Там келії монахів, хоча схоже на симпатичний готель. А якось (в іншому місці) зустріли священника, то він виглядав дуже сердитим, мабуть так треба.

Поміж поїздками на інший берег чи на екскурсії, їздили на ближні пляжі в затоці. Скучно з одного боку, бо вода як в озері спокійна. Але з іншого, діти з моря не виходили. Дуже було тепле і чисте море. Недаром називається е-ге-гейським. Їжаків більше не було.

Коли підійшов час їхати додому, вирішили таки подивитися Трансфагараш. І хоч гугл вперто прокладав інший маршрут, на цей раз ми не послухали.

А потім ми були вдома.... Та й таке